Онлайн-журнал The Point продовжує розповідати про успішних підприємців та профі у своїй сфері в рубриці #Годинник. Наші герої діляться своїми робітничими звичками, правилами організації життя, провалами та кар’єрними уроками, секретами продуктивності, а також розповідають, що їх мотивує.
Справі час, і #Години вже цокають. Наша наступна героїня – відомий психолог, фундатор Міжнародного Центру Психології Наталія Холоденко. Вона розповіла редакції The Point про те, як пробудження та засинання визначають тональність майбутнього дня, про справжні причини трудоголізму та почуття успіху як складової ергономічності.
– Що, на вашу думку, продуктивність?
– Є таке поняття, як ергономічність – коли ти витрачаєш на завдання таку кількість сил, що наприкінці відчуваєш успіх. Продуктивність – це, по суті, про це. Про те, щоби твої витрати окупалися – енергетичні, тимчасові, фінансові.
– Без чого вона не можлива?
– Без швидкості мислення, без чітко поставленої мети. Якщо людина живе за схемою «якось воно буде» чи «само зважиться», чи сподівається, що хтось за неї поставить чи вирішить завдання, результату, а отже продуктивності, не буде.
− Які риси вам заважають і допомагають одночасно?
− Підвищена доброта. Це стосується безлічі ситуацій, тому що коли людина добра, багато хто думає, що вона безхарактерна. Тому дозволяють собі зайве.
− Чи вірите ви в те, що перша година після пробудження – найцінніша?
− Не скажу, що він найпродуктивніший, але він дуже важливий. Тому що те, як ти засинаєш і як прокидаєшся, визначає тональність усього дня.
− Головні правила організації вашого робочого дня.
− У мене є графік на тиждень, але ще є принцип: я можу відмовитись від чогось, якщо мені це некомфортно. При цьому я дотримуюся домовленостей із собою: якщо щось обіцяю собі, намагаюся виконувати. І я дуже швидко ухвалюю рішення. У мене на це йде 10 секунд.
− Як не стати жертвою продуктивності?
− А неможливо стати жертвою продуктивності. Тому що продуктивність може бути і у відпочинку. Адже можна з’їздити у відпустку та провести її так, що відчуваєш: продуктивно відпочив. А можна бути схожим з кута в кут (читай від басейну до ліжка), випити 3 літри пива і з’їсти 10 кілограмів смаженої картоплі – і ні тіло, ні психіка не відпочивають. Адже продуктивність – це результативність, відчуття ефекту.
Тому продуктивність може бути шкідливою, шкідливий може бути трудоголізм. Але більшість переробок, коли людина перенапружується, пов’язані саме з невмінням організувати себе. І від цієї нездатності до самоорганізації ти надто багато працюєш. Від того, що не можеш вибрати, що для тебе важливе, а що другорядне – ти перевтомлюєшся. Потрібно вчитися відсіювати те, що радикально не впливає на твоє життя та розвиток. Усіх справ не переробиш, вони ніколи не закінчуються. Потрібно вчитися говорити «ні» і для себе визначати, у які терміни треба щось закінчити.
− Яку пораду ви дали б собі 18-річною?
− Я вважаю, що все робила правильно. Мабуть, більше вірити. Бо коли починаєш, не знаєш, чи вийде чи ні. Але я у 18 років ставила цілі та досягала їх.
− Якою була ваша перша робота?
− Працювала в рекламному агентстві менеджером із зовнішньої реклами.
− Корисні звички, які допомагають, та шкідливі, які заважають?
− Корисні – одразу втілювати хорошу ідею. А шкідливі – я дуже багато шансів даю людям у роботі, у відносинах, коли вже треба робити стоп.
Наразі люди стали більше захоплюватися читанням, а не діями. Зрештою – всі начитані, але щасливих мало. Адже знання не гарантують їх застосування.
– Що вас надихає та мотивує?
– Це не з голови спадає, а з якогось відчуття. Кудись мене тягне, і я дотримуюсь цього. Коли кидаєш собі виклик – це надихає.
– Найбільший фейл та урок за вашу кар’єру?
– Складно назвати, бо у кожний період життя ти різне вважаєш помилкою. Я просто не належу до невдач як до невдач. Можливо, мені незрозуміло, для чого це відбувається зараз, але я знаю, що колись це зрозумію.
– Що було найскладнішим, коли ви починали, і що найскладніше зараз?
– Найскладнішим було з дуже дивною професією бути не те щоб успішною людиною, а хоч трохи продавати свої послуги. Це було дуже тяжко робити в Україні, бо ніхто не розумів, що таке психологія.
– І що таке психологія?
– Віра в ресурси людини, у те, що людина більш ресурсна, ніж проблемна.
Психолог, який не ходить до психолога, просто не шанує свою професію.
– Що б ви порадили почитати тим, хто хоче більше дізнатися про себе?
Але загалом я не великий шанувальник мотиваційної та психологічної літератури. Я більше за те, щоб люди зізнавались у своїх проблемах і ходили до психолога. Тому що книга ніколи не ставить незручних питань, і навіть якщо вони там є, то людина їх ігнорує, перегортає.
– Я б порадила книгу «Думай та багаті» Наполеона Хілла. Колись вона змінила мій погляд на стосунки з грошима.
Наразі люди стали більше захоплюватися читанням, а не діями. Зрештою – всі начитані, але щасливих мало. Адже знання не гарантують їх застосування. Тому книга має бути єдиним джерелом особистісного зростання. З літератури можна отримувати близько 20% знань, решта – особистий досвід, подолання, питання, сльози, пошук.
– Якими якостями повинен мати психолог?
– Він повинен любити людей у гіршому їхньому прояві – вміти прийняти і не засуджувати. Але це вміння потрібно довго тренувати.
– У такого фахівця має бути свій психолог?
– Обов’язково, це міжнародна вимога. У спортсмена є тренер – професійний спортсмен сам не тренується, хоч він знає, як це робити. Але ж хтось повинен стежити за правильністю виконання рухів. Психолог, який не ходить до психолога, просто не шанує свою професію. Це етика професіонала.
Автор: Ольга Усачова
Джерело