Якщо згадати піраміду потреб Маслоу, то однією із базових потреб людини є потреба у любові та визнанні. Чому ж багатьом людям важко побудувати щасливі стосунки? Чому стільки страждань, почуття самотності й непотрібності приносить нам кохання?
Річ у тім, що в багатьох із нас викривлені моделі любові. Вони насамперед пов’язані з бажанням отримати любов ззовні, тобто лише коли хтось захоплюється тобою, визнає кращою — тільки тоді ти й почуваєшся щасливою.
Я не ставлю за мету розкрити вам формулу вічного пристрасного кохання, яке ніщо не затьмарить, адже кохання — це частина нашого життя, у якому буває все…
Якби Купідон вивчав неврологію, він мав би знати, що стріли любові краще спрямовувати не в серце, а в мозок. Бо в невеликій ділянці мозку – гіпоталамусі – виробляється гормон окситоцин, що відповідає за любов!
Конфлікти, розчарування, зрада, біль, відчуття безпорадності — це супутники любові.
У багатьох людей ці почуття з’явилися чи загострилися після початку війни, яка розділила сім’ї та показала справжні обличчя тих, кого вони любили. Хтось зміг «перезавантажити» почуття й відчув кохання ще з більшою силою, хтось розлучився після 10-15 років шлюбу й почувається щасливим, а хтось не впорався зі спокусою і тепер шкодує…
Впізнали себе?
